Згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), фундаментом систем охорони здоров’я є Первинний базовий організаційний рівень! Він має забезпечити не менше 80 % обсягів надаваної медичної допомоги. Тож, розглянемо як побудована Первинна медична допомога у країнах Європи.
Організація первинної медико-санітарної допомоги в Європі
Наразі у країнах європейського регіону (ЄР) лікарі загальної практики забезпечують допомогу з розрахунку від 800 до 1200 декларацій на одного лікаря. Всі країни ЄР мають ліміти щодо навантаження сімейних лікарів та певні вимоги до лікарських практик, якщо має місце збільшення кількості декларацій понад прийнятих нормативів чисельності контрактів.
В першу чергу, це — примус мати додатковий персонал та лікарів-асистентів, або помічників, які забезпечують повноцінне надання первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) цією структурою. Структури ПМСД в країнах ЄР часто є приватними практиками. Лікарі працюють на засадах індивідуальної, або групової практики.
В країнах Європейського Союзу (ЄС) у більшості випадків (80 %) групова практика об’єднує до трьох спеціалістів, які мають декілька фахових ліцензій.
Окрім традиційних фахів: загальна практика, терапія, педіатрія, прийнятні такі як: кардіологія, неврологія, гомеопатія, фізіотерапія. Відповідно, групова практика володіє приладами для здійснення ультразвукової діагностики та електрокардіографії, обладнанням з функціональної діагностики і мобільними системами моніторингу функцій серцево-судинної системи.
Якщо лікар працює самостійно, то він має не менше трьох помічників: медична сестра, два адміністратори – що спроможні вести медичну та поточну документацію, виконувати широкий спектр допоміжних робіт і забезпечувати належний санітарний стан закладу. Лікар також може мати більше одного фаху, що розширює спектр послуг. Групові практики мають більше допоміжного персоналу.
Організація роботи спрямована та те, щоб лікар всю свою увагу міг зосередити на хворому.
Цьому сприяє форма ведення медичної документації з дотриманням оптимального балансу паперових та електронних документів.
Всі стандартні дані, включаючи рецептурні приписи, до електронної бази вносять асистенти або адміністратори. Лікар має зробити мінімум записів на паперовому носії. Оформлення рецептів і довідок також автоматизоване за допомогою спеціалізованих програм і вимагає від лікаря вказівки адміністратору щодо оформлення рецепту або довідки і візи підписом.
Зазвичай лікар контактує з пацієнтом ті самі 12 хвилин. З них він витрачає на паперові та електронні записи та вказівки допоміжному персоналу не більше 3 хвилин. Якщо пацієнтові потрібно оформлення лише рецепту, у разі коли прийом призначених ліків має постійний характер, то його обслуговує адміністратор. Він перевіряє чинний статус призначень, наявність вказівок щодо необхідності здійснення додаткових обстежень і якщо ніщо не заважає – то адміністратор оформлює рецепт. В європейських країнах діють як паперові так і електронні рецепти. Якщо застосовується паперова форма, то пацієнт має дещо затриматись і зачекати кілька хвилин, коли йому видадуть вже належним чином оформлений рецепт. Якщо застосовується формат електронного рецепту – то за дві хвилини пацієнт отримує свою страхову картку, де в електронному чипі є відповідні дані… і можна прямувати до аптеки.
Електронний документообіг — ефективний інструмент забезпечення доступності, якості та ефективності роботи медичних закладів і заслуговує окремої уваги. Це питання ми розглянемо окремо.
Слід вказати, що в країнах ЄР показник доступності Первинної медико-санітарної допомоги становить щонайменше 6 візитів на рік, за умови, що кількість всіх контактів пацієнта з системою охорони здоров’я сягає 9.
Нині в розвинутих країнах світу до 90 % загального обсягу медичної допомоги припадає на Первинний організаційний рівень.
Цьому сприяє ресурсне – кадрове забезпечення: наявність у сімейного лікаря щонайменше трьох помічників. Це обумовлює також спроможність сімейних лікарів виконувати приписи лікарів – спеціалістів, до яких вони спрямовують своїх пацієнтів.
На період до 2025 року ВООЗ разом із країнами ЄР визначила завдання щодо подальшого розвитку Національних систем охорони здоров’я. Були збережені і підтверджені засади щодо місця та значення ПМСД, її фінансового забезпечення і відповідальності місцевих громад та влади за її наявність та показники доступності, зокрема транспортної та територіальної.
Прикладом цього, є власні спостереження, щодо реакції в одній з країн ЄС місцевої влади за виникнення екстреної ситуації, коли група населення (біля 1200 осіб) залишається без сімейного лікаря. Наприклад, через його раптову важку хворобу.
Наполегливість перших осіб місцевої влади та мобілізація наявних ресурсів дозволяє таку проблему вирішити за два-три дні. Виконавча влада швидко приймає рішення щодо відстеження можливості мешканцям терміново отримати допомогу шляхом їх розподілу між практикуючими лікарями, забезпечення транспортними послугами осіб, що потребують цього, та прийняття заходів щодо створення привабливих умов до залучення нового спеціаліста та збереження робочого місця. Це є свідченням того, що місцеві органи влади країн ЄР підтримують зв’язки із громадськими об’єднаннями сімейних лікарів та коледжів сімейної медицини.
Про роботу сімейного лікаря в Україні
Порівняння вказаного зі станом забезпечення роботи сімейного лікаря в Україні наштовхує, на превеликий жаль, на прикрий висновок: організація первинної медичної допомоги в Україні не забезпечує її доступності.
В Україні один лікар повинен мати 2000 контрактів з пацієнтами. Разом з ним працює лише одна медична сестра.
Дослідження хронометражу роботи сімейних лікарів доводять, що наявна система електронного документообігу поглинає до 60 % робочого часу лікаря та медичної сестри.
Варто вказати, що у сімейного лікаря — лікаря загальної практики, який працює в Україні у комунальному неприбутковому медичному підприємстві (КНМП), на рік є 250 робочих днів. Його робочий час складають на день – 6,5 годин. За рік лікар спроможний в таких умовах забезпечити не більше 4500 візитів пацієнтів. Для чого він часто працює понад свій робочий час.
Під час амбулаторного прийому лікар здійснює: комунікацію з пацієнтом, огляд, маніпуляції і роботу з документами. На одного пацієнта виділяється 12 хвилин. В підсумку це створює можливість здійснити на рік не більше трьох прийомів з розрахунку на один контракт. І це за умови, якщо все працює добре: є Інтернет і відсутні перерви у роботі, які викликані умовами воєнного стану.
В результаті маємо ситуацію, коли для більш ніж 50 % осіб, які мають контракт із сімейним лікарем в Україні, відсутній фізичний контакт з цим лікарем.
Саме це обумовлює становище, коли закладом первинного контакту в структурі національної системи охорони здоров’я (НСОЗ) в Україні є аптека.
Навіть у часи до 24 лютого 2022 року у лікарів були чисельні нарікання на роботу електронних сервісів та зв’язку зі структурами національної служби здоров’я України. А в час повномасштабного воєнного вторгнення рф стан з доступністю медичної допомоги став ще гіршим.
Тож, існує необхідність перегляду нормативів роботи сімейних лікарів та ресурсного забезпечення Первинної допомоги. У Проекті доцільно було б визначити етапи досягнення показників роботи, які відповідали б вимогам Програми ВООЗ «Здоров’я – 2020», що повинно скласти окремий, найважливіший пункт Стратегії розвитку НСОЗ України.
В наступних дописах продовжимо тему доступності медичної допомоги.
А наразі спасибі всім, хто приділив увагу цьому повідомленню!
Буду вдячний за запитання, коментарі, зауваження та змістовну дискусію на сторінках MedReporter в соціальних мережах
MedReporter у WhatsApp