Ви помічали, що чиновники, відповідаючи на незручні запитання стосовно тієї чи іншої теми використовують схожий набір зарані заготовлених фраз, або застосовують певні комунікаційні шаблони? Це характерно для чиновників будь-яких відомств, будь-якого віку, тривалості стажу і статі.
Минулої п’ятниці на запрошення відвідала захід, де обговорювали вже схвалений в першому читанні законопроект № 10372 про самоврядування в системі охорони здоров’я, аби представити позицію Української Медичної Спілки (УМС) щодо цього документу.
Наразі поділюся тут з вами своїми враженнями від комунікації із сучасними молодими українськими чиновниками з Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) та Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування (ОЗ ВРУ).
А краще, наведу епізоди дискусій. А висновки робіть самі.
Епізод перший
Під час однієї з дискусійних панелей я кажу молодій чиновниці, яка представляє позицію МОЗ, що Українська Медична Спілка протидіє прийняттю цього законопроєкту ще з 2019 року, бо він нічого спільного зі справжнім самоврядуванням не має. І шкода, що наразі ми змушені вкотре обговорювати той самий документ, який вже було повністю відхилено депутатами, і який МОЗ після цього тричі виносило на громадське обговорення і врешті-решт подало на реєстрацію у ВРУ без врахування зауважень і пропозицій медиків.
У відповідь на це молода гарна дівчина театрально підіймає очі до гори, мовляв: «О! Я знову змушена це чути. Яка маячна…».
А в голос впевнено каже, що попередній законопроєкт (2445-д) і нинішній (10372) – це абсолютно різні документи. А ще додає, що вона особисто вивчала листи від медиків і бачила багато таких, що повторювалися, і це схоже на «спам». А ще бідкається про те, що вони в міністерстві так ретельно працювали над документом, а його прийняли на реєстрацію лише з третього разу.
Шкода, що мені не дали можливості продовжити дискусію під час панелі, посилаючись на програму і ліміт часу. Хоч я хотіла відреагувати на закид про «спам» і запитати у представниці міністерства таке.
Якщо в міністерстві так ретельно працювали над документом, то чому в ньому й досі відсутні, наприклад, прописані демократичні процедури виборів керівних органів палат, впливу на зміни рішень і переобрання керівників, створення статутів палат і голосування за них?
Чому в законопроєкті відсутні норми про відповідальність керівних органів палат?
Чому законопроект містить антиконституційні норми і корупційні ризики, про що йшлося у висновках Головного науково-експертного управління ВРУ та Антикорупційного комітету ВРУ?
Це – іспанський сором, а не робота МОЗ над документом.
Бо навіть німецькі колеги (!) вказали на те, що до другого читання потрібно прибрати усі корупційні ризики і додати прозору процедуру виборів керівних органів палат.
Ой, а може німецькі колеги теж вдаються до маніпуляцій, критикуючи цей документ? Бо наш профільний міністр вважає, що будь-які зауваження до цього документу – це маніпуляції.
Епізод другий
А ось діалог, що відбувся між мною і чиновником комітету ОЗ ВРУ під час перерви.
— Ви знаєте, скільки разів у ВРУ реєстрували законопроєкти про самоврядування в медицині протягом попередніх років? ‒ запитує мене чиновник.
— Ні, точної цифри я не знаю. Скільки? ‒ запитую я. Він називає число (кілька десятків, здається, я не запам’ятала) і продовжує.
— Усі ці законопроєкти, або були повністю відхилені в першому читанні, або не дійшли до голосування у другому. От чому так? Ви знаєте?
— Знаю. Я скажу Вам чому вони усі були відхилені. Бо щоразу депутати різних скликань писали цей законопроект під себе, а це завжди викликало спротив. Ось і цього разу, від 2019 року ми щоразу чуємо від деяких чиновників і депутатів гарні слова й обіцянки, проте й досі обговорюємо ті ж самі зауваження, що й в 2019 році. Час іде…
— А ви не в долі… ‒ перебиває мене чиновник, що представляє Комітет охорони здоров’я ВРУ.
Я аж заклякла на якусь секунду.
— А я не хочу бути з вами в долі. На свою “долю” я здатна заробити без вас.
— Ой, ну ні… насправді Михайло Борисович (Радуцький) закликає до широкого діалогу, — каже представник Комітету Верховної Ради, мабуть спохватившись, що патякнув зайвого, і йде.
***
Чи здивована я, що такі комунікації взагалі можливі? Ні. Бо, який піп, така й парафія.
Я не один раз чула таку фразу: «Зрозуміло, що законопроєкт має недоліки, але ж нам потрібно самоврядування, то давайте його приймати, а потім якось по ходу будемо вносити зміни».
Власне я проти того, щоб у ВРУ схвалювали аби що. Бо аби що там вже наприймали…
Я за створення гідного документу про належне самоврядування, що буде на користь і медикам, і пацієнтам, і державі.
Лариса Мартиненко
Голова Ради ГС УМС
Залишити відповідь