Зображення Freepik
Коли в Україні закриваються лікарні й пологові, коли менші заклади втрачають фінансування, а до десятків ЗОЗ по всій країні приходять правоохоронці, — це не окремі епізоди і не випадковість. Це наслідок цілком конкретної державної політики.
Те, що сьогодні відбувається в системі охорони здоров’я України, є результатом реалізації спеціальної «Операції». І це не метафора і не сарказм — саме таке слово використано в офіційному документі, який набрав чинності 10 грудня 2024 року. Йдеться про документ, оприлюднений на сайті Верховної Ради України: «Угода про грант Цільового фонду багатьох донорів з підтримки, відновлення, відбудови та реформування України (Проєкт “Трансформація охорони здоров’я шляхом реформи…”)». Ознайомитися з ним можна тут.
Ця угода має чіткий часовий каркас: перші інституційні кроки — у стартові місяці після набрання чинності, далі — постійний моніторинг, а завершення всієї цієї “Операції” заплановане на березень 2028 року.
Який курс узяли МОЗ і НСЗУ
Якщо читати цей документ уважно, без чиновницьких прикрас і без політичного гриму, то видно: держава взяла курс на:
- оптимізацію мережі лікарень;
- концентрацію послуг у більших закладах;
- посилення інституційної спроможності НСЗУ;
- посилення наглядових, моніторингових і контрольних функцій НСЗУ;
- посилення ролі МОЗ і НСЗУ у впровадженні реформи Програми медичних гарантій.
Все це — не припущення, а зміст самого документа.
Кілька цитат, які говорять самі за себе
а) Щодо пріоритетів у Програмі медичних гарантій (ПМГ):
«Стимулювати перерозподіл загального бюджету ПМГ з рівня лікарень на рівень ПМСД».
б) Щодо оптимізації мережі лікарень:
«Збільшити концентрацію послуг у більших лікарнях із більшою потужністю, які можуть краще забезпечувати економію коштів за рахунок масштабу та обсягу послуг…»
в) Щодо методів оплати:
«Для ПМСД — запровадити пакетні виплати на основі досягнення ключових показників ефективності».
«Для лікарень — підтримати дезагрегування системи діагностично-споріднених груп та збільшення відсотка відшкодування витрат на основі результатів діяльності лікарні».
г) Щодо управління і контролю:
«Підвищити інституційну спроможність Національної служби здоров’я України та посилити механізми нагляду…»
«Посилити спроможність НСЗУ … для забезпечення кращого виконання службою її функцій моніторингу і контролю та кращого виявлення і повернення коштів ПМГ, втрачених через бухгалтерські помилки та шахрайство».
То про що насправді цей документ?
Про гроші. Про перерозподіл грошей. Про контроль за грошима.
Саме це поставлено в центр.
Не громада. Не пацієнт. Не лікар. Не близькість медичної допомоги. Не трудові гарантії для медиків. Не гарантії якості допомоги для пацієнта.
У центрі — ефективність витрат.
Отже, документ закладає модель, у якій менші заклади ризикують бути витісненими із системи фінансування.
Що означає “оптимізація мережі” людською мовою
Все просто: це означає послаблення менших лікарень.
У чиновницькому тексті все звучить майже стерильно: “оптимізація”, “концентрація послуг”, “економія коштів”, “масштаб”. Але якщо перекласти це з бюрократичної мови на людську, то зміст такий: перевага надаватиметься тим закладам, які великі, потужні й здатні акумулювати більше послуг і більше грошей.
Що це означає для менших ЗОЗ?
Те, що вони поступово ризикують втрачати:
- частину пакетів;
- фінансування;
- обсяг медичних послуг;
- персонал;
- шанс і надалі залишатися повноцінним закладом.
Тобто документ не говорить прямо: “закрийте малі лікарні”. Але він створює саме таку модель, у якій менші лікарні можуть опинитися на узбіччі фінансування і бути поступово виштовханими з ринку медичних послуг.
А якщо лікарня ще тримається — її можна дотиснути.
І тут починається найцинічніше.
Якщо заклад попри постійну ініційовану НСЗУ зміну правил гри, недофінансування, занижену вартість медичної послуги, понижуючі коефіцієнти та хронічний фінансовий тиск усе ще тримається на плаву — система знайде інший спосіб його “переконати”. Наприклад, тиск кримінального переслідування за приписки тощо.
Саме тому сьогодні так тривожно звучать новини про масові обшуки в ЗОЗ. І саме тому професійна спільнота має право ставити питання:
- де чесна комунікація про фінансування системи охорони здоров’я і дії НСЗУ щодо «моніторингу», «контролю», «кращого виявлення», «повернення коштів»?
- і де межа між законним контролем і системним залякуванням медиків?
Про якість медичної допомоги
А де в документі йдеться про якість медичної допомоги?
А ніде.
Словосполучення «якість медичної допомоги» в цьому документі не згадується жодного разу.
Жодного.
І це дуже промовисто.
Тому, коли нам пояснюють закриття малопотужних лікарень чи пологових “піклуванням про якість”, у мене є всі підстави ставитися до цього з великим скепсисом. Бо сам документ говорить не про якість як головну цінність, а про інше:
«Збільшити концентрацію послуг у більших лікарнях із більшою потужністю, які можуть краще забезпечувати економію коштів за рахунок масштабу та обсягу послуг».
Ключове слово тут — не “якість”.
Ключові слова тут — «економія коштів».
Дивує вже не саме закриття лікарень. Дивують методи
Коли розумієш, що МОЗ і НСЗУ реалізують саме таку “Операцію”, уже не дивуєшся, що закриваються лікарні. Не дивуєшся, що слабшим і меншим закладам залишають дедалі менше простору для виживання. Не дивуєшся, що систему все глибше будують навколо контрактування, контролю, цифри і фінансової дисципліни.
Дивують інші речі.
Дивує, з якою легкістю медичну спільноту ставлять перед фактом.
Дивує, з якою зневагою до лікарів і громадян уникають чесної розмови.
Дивує, як “оптимізацію” подають як благо, коли для багатьох людей вона означає втрату близької лікарні, втрату роботи, втрату доступу до допомоги.
Бо насправді тут ідеться не лише про реформу.
І не лише про гроші.
І навіть не лише про владу над системою.
Ідеться про значно більше: чи має держава право називати “ефективністю” політику, ціну якої платять лікарі, маленькі лікарні, пологові і пацієнти, яких змушують їхати по допомогу все далі й чекати на неї все довше.
Якщо це називається “оптимізацією”, то варто нарешті сказати вголос: для багатьох громад це не оптимізація. Це повільне згортання доступної медицини.
Лариса Мартиненко
Голова Ради ГС “Українська Медична Спілка”, співзасновниця спеціалізованого медичного журналу “Жіночий лікар”
Залишити відповідь