Частина 1
06 червня 2024 року Верховною Радою України прийнято Постанову «Про прийняття за основу проекту Закону України про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні». Я не помилюся, якщо скажу, що кожен лікар чув про позитивні зміни, які йому готує вказаний законопроєкт, та я також не помилюся, якщо скажу, що повний текст законопроєкту читав лише один відсоток лікарської спільноти.
Зрозуміло, що лікарям ніколи читати законопроєкти. Але Ви маєте його прочитати, бо він радикально змінить Ваше професійне життя.
Я пропоную Вам детальний огляд змін з посиланням на текст законопроєкту, що дасть Вам можливість визначити проблему та самостійно зробити висновок.
У цьому дописі розглянемо зміну, що стосується цивільно-правових договорів.
Лікар може працювати за цивільно-правовим договором (далі ЦПД) із медичним закладом (в законопроєкті вводиться новий термін суб’єкт медичної практики, але про це поговоримо пізніше).
«Стаття 17-4. Форми провадження лікарської діяльності
1. Лікар може здійснювати лікарську діяльність:
1) як фізична особа-підприємець;
2) як найманий працівник, за трудовим договором (контрактом) із суб’єктом медичної практики, включеним до Єдиного реєстру суб’єктів медичної практики;
3) як суб’єкт незалежної професійної діяльності;
4) за цивільно-правовим договором із суб’єктом медичної практики, включеним до Єдиного реєстру суб’єктів медичної практики.
2. Лікар може здійснювати лікарську діяльність, поєднуючи різні її форми”;
у частині п’ятій статті 18 слова “які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики” виключити;»
Тобто, медичний заклад та лікар за взаємною згодою можуть укласти договір, за умовами якого лікар буде надавати пацієнтам медичного закладу медичні послуги, а медичний заклад буде сплачувати лікарю вартість виконаних послуг.
На перший погляд, це дуже позитивна зміна. Але як відомо «диявол криється в деталях».
Перед тим, як прочитати таблицю, в якій я порівнюю існуючу схему взаємовідносин лікар-медзаклад із запропонованою законопроєктом, спробуйте відповісти собі на запитання:
- Хто буде відшкодовувати шкоду завдану пацієнту під час надання медичної послуг? Лікар чи медзаклад?
- Хто буде доводити, що лікар не скоїв «медичну помилку», а має місце ускладнення? Лікар чи медзаклад?
- Які пільги є у лікаря за ЦПД? Відпустка? Лікарняний?
- Чи входить час надання послуг лікарем за ЦПД до пенсійного стажу?
- Хто буде сплачувати податки?
- Чи потрібно звітувати до податкової та хто подає такі звіти?
- Що буде, якщо медзаклад не сплачує лікарю вартість наданих послуг за ЦПД?
А тепер перейдімо до таблиці.
Мої особисті висновки:
1.Форма співпраці лікаря із медичним закладом за цивільно-правовим договором є необхідною, втім внесення відповідних законодавчих змін є актуальним.
2. Ця форма є економічно більш вигідною для медичних закладів: можна не сплачувати лікарю заробітну плату (мінімальний рівень якої встановлений законом !!!!!), Єдиний соціальний внесок, не оплачувати лікарю відпустки та інше. Медзаклад може залучити лікаря на дві-три години на місяць та сплатити йому оплату, погоджену договором (мінімальний та максимальний рівень не встановлений!!!!!)
3. Форма співпраці за ЦПД є більш безпечнішою для медзакладу, який зможе перекласти тягар доказування відсутності «медичної помилки» на лікаря.
4. Ця форма співпраці може бути вигідною лікарям з досвідом у перехідних період від найманого працівника медзакладу до власника медичного бізнесу, коли лікар вже має «ім’я», репутацію висококваліфікованого фахівця та власних пацієнтів, але він ще не створив власний медичний бізнес.
Ольга Хатнюк,
адвокат, керуючий АБ “Ольги Хатнюк”
Залишити відповідь