Зображення Freepik
Старіння — універсальний процес зниження життєвих функцій і один із ключових факторів ризику розвитку неінфекційних захворювань, зокрема раку, серцево-судинних, метаболічних та нейродегенеративних станів. Прагнення до довголіття не є новим: давні практики — від Аюрведи та китайської медицини до єгипетських і грецьких систем — робили акцент на змінах у харчуванні, рухливості і підтримці соціальних зв’язків як на чинниках «успішного» подальшого життя.
Водночас історичні правителі, зокрема Цезар Август і Цінь Ши Хуан, активно прагнули подовження життя, щоб зберегти владу. Прагнення правителів до продовження життя не є лише історичним мотивом: багато сучасних медіа писали про розмову нинішніх очільників росії та Китаю про потенціал збільшення тривалості життя до 150 років.
Сьогодні приклади регенерації та біологічного «повернення», які спостерігаються у таких видів, як гідри та Turritopsis dohrnii (так звана безсмертна медуза), і далі надихають дискусії про те, як люди можуть відновлюватися та омолоджуватися.
Водночас принципово важливо відрізняти доказову медицину довголіття від комерційних «оздоровчих послуг», ефективність яких не підтверджена надійними дослідженнями.
На цьому акцентують автори статті «Наука про медицину довголіття», опублікованої в BMJ. Нижче подаємо огляд матеріалу.
Сучасна медицина довголіття поєднує геронтологію, зміни способу життя, точну медицину та технології штучного інтелекту (ШІ), щоб впливати на кілька шляхів розвитку хвороб і подовжувати тривалість здоров’я. Технологічний прогрес і схвалення знаменитостями стимулюють зростання фармацевтичного, косметичного та велнес-секторів (ринок товарів і послуг для підтримки самопочуття та «здорового способу життя», який часто перетинається з профілактикою, але не завжди має медичну доказову базу), але водночас ненавмисно посилюють нерівність у сфері охорони здоров’я.
У 2023 році цей сектор оцінювали в 63,6 млрд доларів США, а річний темп зростання — у 21,5 % до 2030 року.
Попри зростання інтересу до теми, небагато клініцистів мають офіційну підготовку з біології старіння, інтерпретації вікових біомаркерів або оцінки доказовості втручань, спрямованих на довголіття. Лікарі первинної медичної допомоги дедалі частіше вказують на проблеми, зокрема на зростання очікувань пацієнтів, які приходять зі списками аналізів і добавок, знайденими в Інтернеті. Значна частина таких втручань є експериментальною та не має клінічно доведеного застосування.
Довголіття та спосіб життя
Медицина довголіття та медицина способу життя тісно пов’язані й обидві наголошують на персоналізованій допомозі. Медицина способу життя сформувалася як спеціалізація, заснована на доказах, яка використовує структуроване вивчення факторів способу життя для профілактики або лікування хронічних захворювань — із можливістю застосування навіть на популяційному рівні. Вона охоплює такі компоненти, як здорове харчування, сон, фізична активність, соціальні зв’язки, відпочинок / релаксація та уникнення шкідливих звичок.
Поряд зі зміною поведінки медицина довголіття пов’язує надію на продовження тривалості здоров’я з новими методами діагностики та невстановленими експериментальними підходами до лікування, які наразі не є доступними в межах основної медичної допомоги.
Діагностика та біомаркери: що пропонує «ринок довголіття»
Діагностичні тести довголіття пов’язують із чинниками, що впливають на вікову дисфункцію органів, зокрема з геномною нестабільністю, хромосомним виснаженням теломер, епігенетичними змінами, мітохондріальною дисфункцією та зміненою міжклітинною комунікацією. Епігенетичні годинники, побудовані на моделях метилювання ДНК, можуть прогнозувати біологічний вік і ризики розвитку хвороб. Методи ШІ, застосовані до великих поздовжніх наборів даних, здатні ідентифікувати «сигнатури» старіння та прогнозувати індивідуальний ризик.
У перспективі такі дані можуть слугувати основою для цільової терапії, створення харчових добавок і моніторингу здоров’я — і надалі потенційно дозволити клініцистам застосовувати методи, що продовжують якісне життя.
Докази: найпереконливішими залишаються зміни способу життя
Попри ажіотаж навколо нових методів для досягнення довголіття, найвагоміші докази збільшення тривалості здоров’я й надалі пов’язані зі структурованими мінами способу життя. Наприклад, перехід від фізичної пасивності до помірної фізичної активності сприяє суттєвому покращенню здоров’я.
Показано, що 150 хвилин аеробної активності помірної інтенсивності та силових тренувань двічі на тиждень знижує смертність від серцево-судинних захворювань на 23 % і захворюваність на діабет 2 типу на 26 %.
Фізичні вправи запускають вивільнення екзокінів і міокінів, що покращують метаболічні, імунні та мозкові функції, а також підтримують мітохондріальну активність і підтримку теломер. Це пов’язано з кращими показниками виживання при раку, поліпшенням психічного здоров’я, функцій опорно-рухового апарату та збереженням самостійності у подальшому житті. Практики «розум–тіло», зокрема йога та тай-чи, зменшують запалення, стрес і біомаркери старіння.
Великі дослідження також підтверджують такі переваги. Програма профілактики діабету — рандомізоване контрольоване дослідження за участю 3234 пацієнтів без діабету — показала, що суттєві зміни способу життя знижують захворюваність на діабет 2 типу. PREDIMED — рандомізоване дослідження за участю 7447 пацієнтів — виявило, що середземноморська дієта знижуює ризик серйозних серцево-судинних ускладнень.
Комерційні втручання: багато обіцянок — мало надійних підтверджень
Натомість приватний ринок довголіття пропонує прямі тести для споживачів і послуги «біохакінгу» без вагомих доказів, що потенційно може призводити до занепокоєння щодо здоров’я. Дослідження на тваринах і невеликі дослідження за участю людей показали, що такі сполуки, як метформін, попередники нікотинамідаденіндинуклеотиду (NAD+), спермідин та інгібітори mTOR класу рапаміцину, можуть впливати на біомаркери старіння. Однак наявність переконливих доказів того, що ці сполуки суттєво подовжують тривалість здоров’я у загалом здорових людей похилого віку, залишається малоймовірною.
Надмірне фокусування на спекулятивних втручаннях ризикує відволікати увагу від надійних методів корекції способу життя, заснованих на доказах.
Стійкі зміни в харчуванні, активності, сні та соціальної активності послідовно перевершують медикамментозні альтернативи. Національний комітет зі скринінгу Великої Британії також опублікував рекомендації, у яких викладено недоліки застосування комерційних скринінгових тестів.
Майбутні напрямки
Методи, що базуються на доказових даних, можуть прискорити прогрес у сфері довголіття за умови належного застосування. Відкриті, узагальнені дані тестування довголіття в поєднанні зі штучним інтелектом можуть забезпечити раннє прогнозування ризику та персоналізовані втручання, але для цього будуть потрібні надійні стандарти валідації, конфіденційності та справедливості.
Майбутні програми скринінгу довголіття для специфічних або множинних видів раку (наприклад, раку легенів, молочної залози, крові та кишечника) можуть запропонувати кращу чутливість і специфічність шляхом перевірки циркулюючих генетичних та пухлинних або запальних маркерів (наприклад, «рідкої біопсії») перед більш інвазивними процедурами.
Майбутнє медицини довголіття — у балансуванні інновацій із доказами, етикою та справедливістю.
Наразі є можливість переосмислити старіння не як неминуче зниження життєвих функцій, а як життєвий етап, що визначається функціональними здібностями, соціальною активністю та завданнями, відповідними віку.
Редакція MedReporter
Долучайтеся до MedReрorter у Telegram, WhatsApp та Facebook