Невеличкий пункт п. 26 Прикінцевих положень Проєкту Закону про Державний бюджет України на 2025 рік (документ з підписом Прем’єр міністра від 13.09.2024 р.) збентежив директорів медичних комунальних неприбуткових підприємств (КНП), які мають угоди із НСЗУ…
З чого так багато галасу?
Зазначений п. 26 зобов’язує Кабінет Міністрів України вжити заходів «щодо запровадження дієвих механізмів забезпечення цільового та ефективного використання коштів за Програмою медичних гарантій (ПМГ)». Для цього було запропоновано новелу: здійснення з 1 березня 2025 року перерахування залишків грошових коштів надавачів медичних послуг (МП), «які утворились за рахунок оплати за надані МП за ПМГ, з рахунків надавачів МП, відкритих в установах банків, на небюджетні рахунки надавачів МП, відкриті в органах Державної казначейської служби України (ДКСУ)».
Тобто, запропоновано переведення обслуговування діяльності КНП, пов’язаної з НСЗУ до ДКСУ.
Саме ця новела не знайшла підтримки серед медичної спільноти. Зокрема на сторінці групи «Записничок сімейного лікаря» у Фейсбуці, з’явилась ініціатива щодо збору підписів під петицією з вимогою скасування цих пропозицій.
Крім того, голова профільного Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації пан М. Б. Радуцький 02. 10. 2024 р. на своїй сторінці у Фейсбук визнав, що «Комітет отримав численні звернення від медичної спільноти проти цієї норми» і повідомив що «Комітет рекомендував Мінфіну та Комітету з питань бюджету виключити норму щодо переводу медичних закладів на небюджетні рахунки казначейства з проєкту держбюджету».
Там же повідомлено, що причиною появи такого рішення стало те,
«що деякі керівники медичних закладів накопичили на банківських рахунках десятки мільйонів гривень, не використовують їх, а отримують відсотки з грошей. Станом на початок 2024 року загальна сума таких залишків складала близько 15 млрд грн. Мінфін пропонує, щоб ці кошти знаходилися не на банківських рахунках, а в казначействі. Відповідно, не приватна фінансова установа, а держава зможе користуватися цими грошима».
Уточнимо, що це гроші державного бюджету які вже виплачені КНП за вже надані послуги відповідно до ПМГ та укладених контрактів між Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та КНП. При чому, ці гроші за правилами користування бюджетними коштами мали бути витрачені за призначенням КНП – постачальниками медичних послуг. Їх призначення визначено у Положенні про НСЗУ: оплата праці, медикаменти та засоби медичного призначення. Всі інші потреби, включаючи розвиток матеріально-технічної бази та видатки на комунальні послуги покладаються на бюджети власників – місцевих громад, в особі їх органів місцевого самоврядування.
Постає важливе запитання
Відповідно, виникає запитання: як стало можливим те, що майже 10 % бюджетних коштів, які перерахувала НСЗУ, директори КНП спромоглися розмістити на довгострокових депозитних рахунках?
Виходячи з логіки та букви Закону, в даному випадку Бюджетного Кодексу України, відповідь проста – не доплатили заробітну платню, примусили пацієнтів купляти медикаменти та витратні матеріали. Або, послуга була з медичної точки зору надана не належним чином. Інакше, як пояснити появу такої «економії»?
Прикро, що народні депутати – члени профільного Комітету так і не спромоглися до сьогодні, за термін майже двох каденцій, вивчити засади бюджетного фінансування медичних закладів, зрозуміти зміст і наслідки прийнятих ними ж Законів і директивних документів, які ці норми впроваджують у життя медичної галузі, задля збереження здоров’я нації.
Вони не бажали прийняти або зрозуміти, що впровадження «єдиного платника – НСЗУ» ніяким чином не скасувало норми Бюджетного Кодексу України в частині програмно-цільового фінансування та поводження з бюджетними коштами. Проте, як же часто декларують депутати з різних трибун заклик: «Цільове використання бюджетних коштів!».
На теперішній час необхідно констатувати вельми прикре становище. Формально, потрібно визнати, що створені умови щодо системного порушення норм бюджетного законодавства з боку керівників КНП та НСЗУ, яке ще й набуло масового характеру. Про що свідчить позиція Міністерства фінансів України. Воно на це м’яко вказало, запропонувавши той п. 26, та додало до Прикінцевих положень Проєкту державного бюджету п.27. Він прямо вказує: «…у разі прийняття Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону рішень, які передбачають відкриття нових бюджетних програм, Кабінет Міністрів України (у разі потреби) затверджує порядок використання коштів державного бюджету. Підкреслено нами… Ключове слово «Порядок…»
Тобто, до Програми має бути доданий однозначно зрозумілий Порядок, що й визначив п. 26 в частині обслуговування коштів державного бюджету які витрачає НСЗУ за державною ПМГ. І ще й додали: таке має бути з усіма Програмами. Хоча обмовка «у разі потреби»… залишає «вікно можливостей» щодо вільного ставлення до державних коштів (про що свідчить ще не забута історія з медичними захисними масками напередодні пандемії COVID-19… продали, бо не було «потреби»).
Як намагаються вирішити проблему?
Наразі є чинними вимоги Бюджетного Кодексу України, відповідно до яких НСЗУ, як розпорядник бюджетних коштів, має обов’язок відстежувати їх цільове використання.
Проте, замість ретельного дослідження стану речей в національній системі охорони здоров’я: порядку та процедур фінансування КНП, відстеження гарантування прав громадян і виконання державної ПМГ, Комітет пропонує якісь сумнівні компроміси, із м’яко кажучи не дуже вдалою мотивацією.
Запропоновано перерахування до рахунків казначейства певної частки «залишків», в якості покарання «неефективних керівників КНП».
Це відразу викликає низку запитань щодо обов’язковості дотримання бюджетної дисципліни та цільового використання бюджетних коштів.
Зокрема, Комітет у своїх пропозиціях визнає, що «залишки грошових коштів, отриманих за надання послуг відповідно до договорів з НСЗУ, які накопичуються на рахунках надавачів» є цілком природним явищем… в межах норм бюджетного законодавства?
Якщо так, то доцільно згадати пораду відому відвідувачу чоловічої бані… або щось надіти або щось зняти. В даному випадку – або відмовитись від вимог щодо цільового використання бюджетних коштів ПМГ, або таки наводити порядок в цій царині відносин між державним бюджетом, НСЗУ, КНП, та власниками медичних підприємств.
Саме такий висновок можна зробити після ознайомлення із повідомленням Міністерства фінансів Україні на Урядовому порталі від 08 жовтня 2024 р. Заступник Міністра фінансів Роман Єрмоличев висловився однозначно: «Наголошуємо, надавачі медичних послуг будуть і надалі самостійно розпоряджатись своїми коштами. Всі платежі надавачів медичних послуг буде здійснено позачергово. Тобто таким платежам буде надано найвищий рівень пріоритетності». Проте цільове призначення бюджетних коштів ніхто не відміняв.
Слід визнати, що народним обранцям та керівникам Міністерства охорони здоров’я України та НЗУ доцільно пам’ятати про те, що медичні підприємства можуть бути різних форм власності та форм господарчої діяльності. Не всі вони мають статус «неприбуткових»! Відповідно, правила контрактування з НСЗУ повинні це враховувати.
При цьому ще й необхідно, за вимогами вже законодавства Європейського союзу, створювати рівні можливості для всіх вказаних провайдерів медичних послуг щодо їх доступності до ринку медичних послуг та участі у ПМГ.
Якщо такого не зробити… обмежитись симптоматичними та паліативним реагуванням… то проблеми будуть зростати ще більше. У всіх. В першу чергу – у пацієнтів.
Борис Рогожин, к. мед. н., доцент, магістр державного управління, керівник науково-аналітичного офісу Міжнародного медичного кластеру
Долучайтеся до MedReрorter у Telegram, WhatsApp та Facebook.
Залишити відповідь