Віднедавна читаю ТГ-канал MedReporter, щоразу отримуючи нову інформацію – корисну, цікаву, актуальну. Сьогодні прочитав матеріал про перелік ліків, які пацієнти отримують державним коштом, і вирішив відгукнутися.
Ми живемо та працюємо в стані тривалої жорстокої війни, економічної скрути, залежності від зовнішньої фінансової допомоги. В таких умовах не можна не радіти самому факту існування програми медичних гарантій та реімбурсації лікарських засобів, не можна не бути вдячним урядові, не можна не підтримувати ці зусилля наших очільників. Впевнений, що усі лікарі солідарні зі мною, відчувають те ж, що і я.
Проте, хотів би обговорити кілька важливих моментів. Перелік ліків, які повністю або частково забезпечує державний бюджет, включає 544 торгові назви. Серед них є поодинокі оригінальні препарати (їх нерідко називають брендами, позначаються вони літерою А, але переважна більшість – це генеричні лікарські засоби (В). Вони дуже різні – за виробником, за вартістю, і ця інформація міститься у переліку, що його затверджено МОЗ. Вона цілком доступна лікарю, якщо би він поцікавився.
Проте, задамося питанням: Хто вирішує, який саме препарат отримає в аптеці пацієнт?
Певної відповіді на це питання немає. Лікар має виписати рецепт на ліки за міжнародною непатентованою назвою, а далі провізор пропонуватиме той чи інший препарат. Залежно від того, скільки пацієнт готовий доплатити, він може обрати дешевший чи дорожчий засіб.
Якби усі генерики були абсолютно взаємозамінні, тобто однакові за біоеквівалентністю оригінальному препарату, то вибір найдешевшого був би цілком виправданим. Але насправді це не так.
Генеричні лікарські засоби (ЛЗ) поділяються на п’ять категорій:
- В.1 – ЛЗ, взаємозамінність якого доведено у дослідженнях in vivo біоеквівалентності;
- В.2 ̶ ЛЗ, взаємозамінність якого доведено у дослідженнях in vitro проведенням тесту на розчинність;
- В.3 ̶ ЛЗ, взаємозамінність якого доведено у порівняльних дослідженнях фармакодинаміки;
- В.4 ̶ ЛЗ взаємозамінність якого доведено у порівняльних клінічних дослідженнях;
- В.5 ̶ ЛЗ, взаємозамінність якого не потребує доведення, тому що доведено його фармацевтичну еквівалентність / альтернативність.
Окрім того, кожна з цих п’яти категорій поділяється ще на дві підгрупи, залежно від того, чи доводилася біоеквівалентність (фармацевтична еквівалентність / альтернативність) у порівнянні з оригінальним чи з генеричним ЛЗ.
Таким чином, існує десять видів генериків. Погодьтеся, що вони різні. Досить хоча б порівняти препарат, чию біоеквівалентність доведено шляхом розчинення таблетки у воді, з тим, щодо якого проведено порівняльні фармакодинамічні дослідження!
І на вартості це все відбивається, але головне, що ефективність і безпечність таких ліків різна.
А тепер майже риторичне питання: Чи знає усе це лікар? А якщо би знав, то чи міг би впливати на вибір пацієнтом (чи може провізором?) конкретного препарату в аптеці?
То що ж виходить ̶ рулетка якась? Комусь з хворих поталанить, він отримає якісний ЛЗ, інший може розраховувати хіба що на ефект плацебо…
Я нікого не критикую, намагаюся лише пояснити становище, що de facto існує.
Необхідні величезні освітні та інформаційні зусилля, аби навести лад у вкрай важливому питанні адекватного медикаментозного забезпечення хворих.
Пригадую таке прислів’я: “Ми не такі багаті, аби купувати дешеві речі”. Досить влучна, розумна думка, але коли йдеться не про побутові речі, а про засоби, від яких залежить здоров’я, фактично якість і тривалість життя, вона перетворюється на справжню мудрість.
Можливо, колись буде час, спробую обговорити різницю між оригінальними препаратами і генериками. Це окрема досить велика тема, де також питання ефективності, безпеки і економічності медикаментозного лікування переплетені дуже щільно.
Володимир Медведь
Зображення beauty_of_nature з Pixabay
Залишити відповідь