Наприкінці вересня цього року було підтверджено хворобу Марбург у 26 осіб в Руанді.
Тоді ж було зафіксовано 8 летальних випадків. Понад 70 % померлих — медичні працівники.
Уже 2 жовтня у німецькому місті Гамбург двох осіб доставили в лікарню з підозрою на хворобу Марбург. Один із них — студент-медик, який контактував із інфікованою особою під час лікування пацієнтів за кордоном. Однак діагностичні тести обох людей дали негативний результат.
Під час попередніх спалахів коефіцієнт летальності хвороби Марбург становив 24–88 %. У середньому — це 50 %.
У Центрі громадського здоров’я (ЦГЗ) розповіли про це захворювання.
Про хворобу Марбург
Це важка геморагічна лихоманка, схожа на Еболу. Віруси-збудники обох хвороб належать до родини філовірусів. Хворобу вперше виявили у німецькому місті Марбург у 1967 році. Джерелом інфекції стали привезені для дослідів з Африки зелені мавпи (Cercopithecus aethiops). Спалах зафіксували у Марбурзі, Франкфурті (Німеччина), а також у Белграді (Сербія).
Найсмертельніша хвиля Марбурзької лихоманки була в Анголі у 2005 році. Тоді жертвами стали понад 300 людей.
В Україні наразі випадки хвороби Марбург не фіксували.
Як передається вірус? Інфікуватися вірусом Марбург можна під час контакту з видом фруктових кажанів Rousettus aegyptiacus. Під час перших спалахів хвороби джерелом були зелені африканські мавпи. Під час експериментів з’ясували, що переносити вірус можуть і свині.
Поміж людей вірус може поширюватись через контакт з кров’ю, виділеннями чи іншими рідинами інфікованих. Передача вірусу Марбург можлива через контакт із забрудненими біологічними рідинами поверхнями чи матеріалами: постіль, білизну тощо. Велика ймовірність інфікуватися є у медичних працівників, які надають допомогу пацієнтам із підозрою на захворювання чи з підтвердженим діагнозом. У таких випадках причиною зараження вважають недотримання належних контрольно-профілактичних заходів.
Людина-носій вірусу залишається джерелом інфекції до того часу, поки вірус зберігається в крові — це може тривати кілька місяців.
Прояви хвороби
Зазвичай хвороба проявляється раптово з такими симптомами:
- висока температура;
- сильний головний біль;
- діарея, біль та спазми в животі;
- нудота і блювання.
Найпоширенішим симптомом є біль у м’язах. На 3-й день можуть розвиватися гостра діарея, біль та спазми в животі, нудота та блювання. Діарея може зберігатись до одного тижня.
Інкубаційний період триває від двох до 21 днів.
Тяжкі геморагічні прояви можуть з’явитися між п’ятим і сьомим днями від початку захворювання. Серед осіб, які померли внаслідок цієї хвороби мали місце різні кровотечі — зазвичай одразу в кількох місцях (з носа, ясен, піхви тощо). У летальних випадках було зафіксовано, що смерть настає через 8–9 днів після появи симптомів.
Профілактика
Наразі зареєстрованих вакцин або противірусних препаратів немає. Для підвищення показників виживання пацієнтам призначають підтримувальну терапію і симптоматичне лікування. Втім наразі представники влади в Руанді заявили, що починають випробування вакцини проти вірусу.
В якості інших засобів профілактики в Центрі громадського здоров’я радять застосовувати таке:
- за симптомів, схожих на хворобу Марбург, одразу звертайтися по медичну допомогу;
- уникати контакту з інфікованими особами, їхньою кров’ю та іншими рідинами;
- уникати контакту з тваринами, які можуть переносити вірус;
- ізолювати інфікованих пацієнтів, щоб мінімізувати ризик передачі вірусу іншим;
- уникати поїздок у регіони, де фіксували спалахи хвороби Марбург.
Редакція MedReporter
За матеріалами ЦГЗ
Зображення з africacdc.org
Долучайтеся до MedReрorter у Telegram, WhatsApp та Facebook.