Французькі неурядові організації б’ють тривогу щодо концентрації ртуті в консервованому тунці після того, як розслідування виявило метал у всіх відібраних зразках.
Дослідження неурядових організацій
Згідно з новим звітом паризької неурядової організації BLOOM, яка зосереджує увагу на збереженні морського середовища, і організації захисту прав споживачів Foodwatch, консервований тунець у Європі містить високу концентрацію ртуті.
Дослідники з BLOOM випадковим чином відібрали 148 банок тунця із п’яти європейських країн (Англії, Німеччини, Італії, Франції та Іспанії) і перевірили їх у незалежній лабораторії.
100 % банок консервованого тунця були забруднені ртуттю.
У 57 % консерв виявили перевищення максимальної межі ртуті, визначену для риби в Європейському Союзі (0,3 мг/кг). Зі 148 банок консервна банка марки Petit Navire, придбана в паризькому магазині Carrefour City, містила рекордний рівень ртуті 3,9 мг/кг, тобто в 13 разів вище, ніж рівень для видів, що підпадають під найбільш обмежувальний ліміт у 0,3 мг/кг.
«Те, що ми в кінцевому підсумку отримуємо на наших обідніх тарілках, несе колосальний ризик для громадського здоров’я. Втім наразі його не розглядають серйозно», — сказала журналістам Карін Жакмар, генеральний директор Foodwatch France, повідомляє Еuronews.
Про безпеку харчових продуктів
Середній європеєць споживає понад 2,8 кілограма тунця на рік, переважно консервованого. За твердженнями дослідників з BLOOM, процес консервування означає, що концентрація ртуті подвоюється або потроюється порівняно зі свіжим продуктом.
BLOOM проаналізував сотню офіційних документів міжнародних органів, відповідальних за стандарти охорони здоров’я (ВООЗ, Європейської комісії, Європейської агенції з безпеки харчових продуктів тощо), що стосуються ртуті. Дослідження показало, що жоден метод, який враховує наслідки для здоров’я дорослих і дітей, не використовується для встановлення максимально допустимого рівня ртуті в тунці. Навпаки, європейські державні органи обрали підхід, який повністю суперечить їхнім обов’язкам щодо захисту здоров’я населення: вони використовують фактичне забруднення тунця ртуттю, щоб встановити поріг, який гарантує, що 95% тунця можна буде продати. Ось чому тунець, один із найбільш забруднених видів, має максимальну «толерантність» до ртуті і норми вмісту цього металу для тунця втричі вищі, ніж для найменш забруднених видів (1 мг/кг порівняно з 0,3 мг/кг для тріски, наприклад).
Проте ртуть не менш токсична, якщо вона потрапляє до організму через вживання тунця.
Неурядові організації повідомляють, що на встановлення норм потужний вплив чинило лобі тунцевої промисловості.
Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) встановило в 2012 році допустиму щотижневу норму споживання на рівні 1,3 мікрограма метилртуті на кілограм ваги тіла. Для порівняння, цей показник в США становить 0,7, повідомляють неурядові організації.
Вплив ртуті на здоров’я
Метилртуть — найпоширеніша форма ртуті, що міститься в харчових продуктах, — класифікується як «імовірно канцерогенна для людини», тобто потенційно може викликати рак.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вагітні жінки та діти особливо вразливі до високих рівнів метилртуті.
Ртуть, є нейротоксином. Вона токсична для нервової тканини. Зокрема, її токсичний вплив небезпечний для формування та розвитку мозку, що відбувається під час внутрішньоутробного життя та в ранньому дитинстві.
Вплив метилртуті на плід може призвести до проблем з пізнанням, пам’яттю, увагою, мовою, дрібною моторикою та просторовим зором.
Отримані під час їжі невеликі дози метилртуті накопичуються з часом в організмі, тобто відбувається біонакопичення.
Тунець особливо чутливий до забруднення ртуттю. Оскільки він та інші хижаки чи довгоживучі види, такі як акули чи риби-меч – перебувають на верхівці харчового ланцюга, вони їдять меншу рибу та з часом накопичують більше ртуті.
В результаті взаємодії ртуті з бактеріями, що присутні в океані, вона перетворюється на метилртуть — токсичну та біоакумулюючу сполуку.
Вимоги неурядових організацій
BLOOM і Foodwatch запустили міжнародну петицію до десяти найбільших роздрібних продавців на європейському ринку з вимогою видалити продукти, що перевищують поточний поріг вмісту ртуті, зі своїх полиць та поінформувати споживачів про потенційні ризики для здоров’я.
Також вони виступають за:
- негайну заборону продуктів з тунця, вміст ртуті в яких перевищує 0,3 мг/кг замість поточного стандарту 1 мг/кг;
- припинення будь-якої реклами та просування продукції з тунця;
- чітке маркування продуктів з тунця як у магазинах, так і в Інтернеті, щоб інформувати споживачів про ризики для здоров’я, пов’язані із забрудненням ртуттю.
Редакція MedReporter
Зображення Umbe Ber з Pixabay