Зображення Freepik
Королівський Коледж акушерства та гінекології Великобританії (Royal College of Obstetricians and Gynaecologists, RCOG) оприлюднив позиційну заяву щодо безпеки акушерської допомоги, у якій головний акцент зроблено не на черговому заклику «працювати краще», а на ресурсах, кадрах, навчанні, інфраструктурі, міжкультурній комунікації та довгостроковому плануванні. У документі RCOG прямо зазначає: щоб уникнути подальших несприятливих результатів і дати службам реальну можливість покращити безпеку та якість допомоги, потрібні превентивні інвестиції.
Чому ця заява з’явилася саме зараз
Заява RCOG визначає позицію Коледжу та рекомендації щодо пріоритетних напрямів змін у політиці Національної Служби Здоров’я Англії (NHS England) і Уряду Великої Британії для підвищення безпеки акушерської допомоги.
Контекстом для цієї заяви стали не поодинокі клінічні дефекти, а системні проблеми акушерських служб в Англії: кадровий тиск, нестача стабільного фінансування, зростання складності перебігу пологів, проблеми з інфраструктурою, нерівність у материнських результатах і повторювані висновки незалежних аудитів щодо неналежної безпеки акушерської допомоги.
Національний огляд допомоги вагітним в Англії за 2022–2024 роки, який здіснив, незалежний регулятор охорони здоров’я та соціального забезпечення в Англії (CQC), показав, що серед 131 перевіреного закладу майже половина була оцінена як така, що потребує покращення, або як неадекватна вимогам: 36 % отримали оцінку “вимагає покращення” (requires improvement), а 12 % — “не відповідають вимогам” (inadequate).
CQC також зазначив, що безпека пацієнтів при отриманні акушерської допомоги залишається ключовою проблемою: жоден із закладів, перевірених у межах програми аудиту, не був оцінений як “відповідний” (outstanding) за критерієм безпеки, 47 % отримали оцінку “вимагає покращення”, а 18 % — “не відповідають вимогам”.
У самій заяві RCOG вказано, що фінансування акушерських служб залишається значно нижчим за рівень, необхідний для підтримки покращень якості медичної допомоги та безпеки пацієнтів.
RCOG нагадує, що у 2021 році Комітет з питань охорони здоров’я та соціального забезпечення (Health and Social Care Committee) рекомендував додаткове щорічне фінансування акушерських служб Англії на рівні £250–300 млн як мінімум, необхідний для досягнення якісної і безпечної медичної допомоги.
На чому наголошує RCOG
RCOG підкреслює, що Коледж підтримує безпеку акушерської допомоги через свою освітню роль: розроблення навчальних програм, підвищення стандартів допомоги через клінічні настанови, підтримку професійного розвитку лікарів, проведення досліджень і програм покращення якості.
Водночас RCOG окремо уточнює, що не має важелів безпосередньо змінювати організацію надання послуг, а також не виконує функцій інспекції чи регулювання діяльності закладів, які надають акушерську допомогу.
RCOG наголошує, що стандартизація клінічної практики, заснована на доказах, спільно узгоджена та орієнтована на потреби пацієнтки, може зменшити необґрунтовану варіабельність і покращити якість медичної допомоги та результати для жінки й дитини.
«Превентивні інвестиції»: головна ідея заяви
Розділ “Превентивні інвестиції” (Upstream investment) фактично є ядром заяви RCOG: Коледж формулює тезу, що для запобігання подальшим несприятливим результатам акушерської допомоги потрібні інвестиції до того моменту, як несприятливі наслідки вже настали.
RCOG зазначає, що у 2021–2024 роках для покращення акушерської та неонатальної допомоги щорічно додатково виділяли £165 млн.
З 2024/25 року ця сума зросла до £186 млн на рік і була спрямована на збільшення чисельності персоналу, підтримку допомоги у випадку втрати дитини, програми утримання персоналу тощо.
Водночас всі ці інвестиції залишаються недостатніми, а через високий рівень інфляції навіть раніше рекомендовані £250–300 млн на рік уже можуть бути недостатніми для потрібних трансформаційних змін.
Коледж також попереджає, що передача у 2025–26 роках раніше цільового фінансування розвитку акушерських служб у розмірі £90 млн до загальних бюджетів Integrated Care Boards — регіональних органів NHS, які планують і фінансують медичні послуги на своїх територіях, — створює реальний ризик відведення цих коштів від акушерства через бюджетні дефіцити та інші конкуруючі потреби системи.
Ключовий фінансовий висновок RCOG полягає в необхідності перейти від короткострокового фінансування до багаторічних фінансових рішень для довгострокової стійкості акушерських служб.
Про кількість лікарів
RCOG наводить дані NHS, за якими кількість лікарів акушерів-гінекологів усіх рівнів зросла з 5 568 штатних еквівалентів у липні 2015 року до 7 678 у липні 2025 року.
Попри це зростання, RCOG зазначає, що на “передовій” надання допомоги кадрове забезпечення лікарями відчувається як недостатнє, а персонал повідомляє про неможливість впоратися з попитом.
Коледж пов’язує це з кількома чинниками: зростанням складності допомоги, втратою адміністративного персоналу та нерівномірним розподілом посад по країні.
За заявою RCOG, нині більш ніж половині жінок під час пологів здійснюють певні медичні втручання за участі лікаря, зокрема кесарів розтин, акушерські щипці або вакуум-екстракцію.
RCOG пояснює це старшим віком вагітних, вищими рівнями ожиріння, цукрового діабету та вже наявних соматичних захворювань жінок.
Вища частота ускладненого перебігу вагітності і пологів означає вищу потребу залучення лікаря-акушера під час вагітності та пологів і вищий рівень необхідних акушерських навичок.
RCOG підкреслює, що нині персонал має справлятися з цими потребами одночасно із закриттям прогалин у графіках чергувань, виконанням керівних ролей і потребою в навчанні.
Навчання як умова безпеки, а не «додаткове навантаження»
У заяві RCOG окремо зазначено, що працівники всіх рівнів не мають достатньо часу для фокусування на покращенні безпеки та навчанні через тиск необхідності поточного надання допомоги.
Мультидисциплінарне навчання RCOG називає життєво важливим для створення відкритої та командної роботи, коли медики працюють і навчаються разом.
Водночас багато команд, за заявою RCOG, не можуть відлучитися від надання допомоги для участі в навчанні, оскільки немає персоналу для заміни.
Проведене RCOG опитування 2025 року показало, що 65 % лікарів акушерів-гінекологів, які взяли участь в опитуванні, перебувають у групі ризику вигорання; 19 % мають намір залишити професію протягом наступних п’яти років; 68 % завжди або часто працюють понад передбачені контрактом години.
RCOG формулює це як нестійкий тиск на професію, який впливає і на лікарів, і на якість допомоги, яку отримують жінки.
Інфраструктура як питання безпеки
RCOG наголошує, що матеріально-технічна база акушерських служб гостро потребує інвестицій.
У заяві наведено повідомлення жінок і членів RCOG про застарілі відділення, недостатній простір, малі консультативні кабінети тощо.
Аудит NHS England щодо акушерської та неонатальної інфраструктури встановив чіткий зв’язок між станом інфраструктури, досвідом пацієнтів і персоналу та безпекою надання медичної допомоги.
За даними цього огляду, 43 % акушерської та неонатальної інфраструктури не відповідає базовим рівням комплаєнсу щодо охорони здоров’я та безпеки.
NHS England також повідомила про 14 519 формально зареєстрованих випадків за останні три роки, коли клінічні послуги в акушерській та неонатальній інфраструктурі були перервані або надання послуг було порушене безпосередньо через незадовільні фізичні умови.
RCOG у своїй заяві зазначає, що проблеми з інфраструктурою, такі як перебої з електро- та водопостачанням, несправні системи виклику медсестри, створюють додатковий тиск на персонал і можуть безпосередньо призводити до затримок здійснення втручань, зокрема планових кесаревих розтинів.
Український кут: чому ця заява важлива для нас
Україна має іншу модель організації акушерської допомоги, ніж у Британії.
Проте заява RCOG важлива для української дискусії, бо вона розглядає безпеку акушерських пацієнток як результат системних умов: фінансування, кадрової спроможності, навчання, інфраструктури, комунікації, маршрутизації та доступності допомоги.
Для України це особливо важливо в умовах війни, демографічної кризи, руйнування медичної інфраструктури, коли питання превентивних інвестицій в акушерство сьогодні має ще один, дуже практичний вимір — не лише скільки держава платить за пологи, а й де саме жінка реально може безпечно народити.
Тому українська дискусія про безпеку акушерської допомоги не може оминути ще одну гостру тему — фактичну «оптимізацію» мережі закладів охорони здоров’я, яка на практиці в окремих громадах уже означає закриття або загрозу закриття пологових відділень. Формально держава розбудовує спроможну мережу закладів охорони здоров’я: Закон № 2347-IX передбачив визначення госпітальних округів, госпітальних кластерів і спроможної мережі на основі потреб населення в медичній допомозі, а постанова Кабінету Міністрів № 174 встановила порядок функціонування госпітальних округів і госпітальних кластерів. На практиці ми бачимо закриття закладів охорони здоров’я, в тому числі й пологових відділень.
Однак саме в акушерстві така «оптимізація» потребує особливо обережної оцінки. У 2026 році НСЗУ повідомила, що пацієнтки можуть обирати для пологів один із 237 закладів, законтрактованих за пакетом «Медична допомога при пологах».
Проте зменшення кількості законтрактованих або фактично доступних пологових відділень автоматично ставить питання не лише про якість, а й про географічну доступність допомоги для вагітних.
У низці регіонів ця проблема вже стала не теоретичною, а практичною.
Звичайно питання якості, достатнього клінічного досвіду команди та безпеки малопотужних відділень не можна ігнорувати.
Але механічне закриття пологових відділень без публічно зрозумілої відповіді на питання маршруту вагітної, часу доїзду, наявності транспорту, безпечності дороги, готовності приймаючого закладу, кадрової спроможності та доступності невідкладної акушерської допомоги навряд чи можна назвати далекоглядною політикою.
Саме тут заява RCOG є особливо важливою для України: вона показує, що безпека акушерської допомоги не зводиться до концентрації послуг або закриття «неефективних» відділень. RCOG говорить про превентивні інвестиції, довгострокове фінансування і планування, кадрову стійкість, навчання, інфраструктуру та планування ресурсів — тобто про систему, яка має не просто скоротити мережу, а гарантувати жінці реальний і своєчасний доступ до безпечної допомоги.
Для України, яка одночасно переживає війну, демографічну кризу, руйнування медичної інфраструктури та падіння народжуваності, закриття пологових відділень без переконливої моделі доступності може мати наслідки не лише для окремих громад, а й для державної демографічної політики. Стратегія демографічного розвитку України до 2040 року прямо визначає підтримку сімей, збереження репродуктивного здоров’я та підвищення доступності медичних і соціальних послуг як пріоритети, а отже будь-яка «оптимізація» акушерської мережі має оцінюватися не лише за фінансовими чи статистичними показниками, а й за тим, чи не віддаляє вона вагітну жінку від допомоги в момент, коли час може мати критичне значення.
Висновки
Заява RCOG — це документ не лише про британську акушерську систему, а й про сучасне розуміння безпеки пологів як системного результату фінансування, кадрової спроможності, інфраструктури, навчання, комунікації, рівності доступу та довгострокового планування.
Головна теза розділу «Превентивні інвестиції» полягає в тому, що безпечна акушерська допомога потребує ресурсів ще до того моменту, як виникнуть несприятливі наслідки, а не лише реагування після трагедій, скарг, судових спорів або резонансних випадків.
Для України ця логіка має особливе значення, оскільки держава одночасно декларує підтримку сімей, збереження репродуктивного здоров’я та підвищення доступності медичних послуг як пріоритети демографічної політики до 2040 року, але на практиці система охорони здоров’я проходить через процес «оптимізації» мережі закладів.
У сфері акушерської допомоги така «оптимізація» не може оцінюватися лише через фінансову ефективність, кількість пологів або формальні вимоги до контрактування. Якщо наслідком стає закриття пологових відділень у громадах, ключовим питанням має бути не тільки те, де послуга залишиться на папері, а й чи зможе вагітна жінка реально, безпечно і вчасно дістатися до закладу для безпечного розродження.
Саме тут позиція RCOG є важливою для української дискусії: безпека акушерської допомоги не зводиться до концентрації послуг або скорочення «неефективних» підрозділів. Вона потребує захищеного фінансування, достатньої кількості персоналу, навчання команд, доступної інфраструктури, акушерських операційних, неонатальних потужностей, продуманої маршрутизації та реальної географічної доступності допомоги.
Якщо безпеку акушерської допомоги розглядати лише як питання індивідуальної відповідальності лікаря, системні фактори ризику залишатимуться поза фокусом.
Заява RCOG пропонує іншу рамку: безпечні пологи починаються не з героїзму медиків у кризовій ситуації, а з превентивних інвестицій, кадрової стійкості, навчання, інфраструктури та гарантованого доступу жінки до допомоги тоді, коли час має критичне значення.
Лариса Мартиненко,
Голова Ради ГС “Українська Медична Спілка”, співзасновниця спеціалізованого медичного журналу “Жіночий лікар”
Долучайтеся до MedReрorter у Telegram, WhatsApp та Facebook.
Залишити відповідь