В цьому дописі хочу поговорити про різні сторони діяльності — як хороші, так і не дуже — Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Цей державний орган укладає договори із закладами охорони здоров’я і сплачує їм за послуги з медичного обслуговування населення.
Тож, вашій увазі думки пересічного лікаря та пацієнта.
Скажу чесно, багато хто з моїх колег-медиків покладав великі надії на систему роботи з НСЗУ. Втім те, що мало би допомагати, лише щоразу створює нові проблеми в роботі лікаря.
Ось днями від НСЗУ надійшли на виправлення помилки після внесення даних до електронної системи охорони здоров’я. А ще претензії, мовляв, а хіба не можна відразу ввести всі дані правильно? Та звісно, що можна… Але ж не тоді, як щоквартально надходять нові вимоги до внесення даних до електронної системи!
Втім, почну з чогось хорошого, бо його і так, на жаль, в наш час доброго надто мало.
По-перше, для пацієнта витрати на частину медикаментів (хоч і державного виробництва, але все ж) покриваються за рахунок державної програми «Доступні ліки», і не важливо чи це амбулаторний прийом, чи стаціонарний. Проте, не будемо забувати також й про гуманітарну допомогу, що надходить в медичні заклади, враховуючи війну.
По-друге, для пацієнта є ще один великий плюс – він може самостійно обирати лікаря та заклад надання допомоги. Маючи направлення від сімейного лікаря, пацієнт може безоплатно зробити обстеження та здати аналізи. Можна навіть заключити декларацію із сімейним лікарем, що працює в приватному закладі, якщо цей заклад уклав договір із Національною службою здоров’я.
А як щодо лікаря? Розглянемо лише деякі особливості роботи під час амбулаторного прийому пацієнтів. І ось тут доведеться перейти до неприємного.
Скільки, на Вашу думку, коштує консультація лікаря?
Я Вам скажу, як її оцінює НСЗУ, це — трішки більше за півсотні гривень. Сказати, що це ніщо, це нічого не сказати. Хто так «дорого» оцінює кількість затраченого часу на навчання, що витрачається наразі лікарем? Я вже не кажу, що за якісне навчання потрібно платити. Для чого це знецінення роботи?
Щоквартально від НСЗУ приходять нові вимоги до внесення даних в електронну систему охорони здоров’я. При цьому роз’яснення про те, як це правильно робити, надходять пізніше, ніж самі вимоги. Тож, і виходить, що спочатку лікарів спонукають до здійснення помилок, а потім вказують на них. Минає місяць-два після нововведень і НСЗУ влаштовує вебінар, щоб щось пояснити. З одного боку, попрацювавши, ти можеш поставити запитання і відкоригувати свою роботу щодо правильності внесення даних, а з іншого — для чого чекати допущення помилок, якщо їх можна попередити? Ось і складається враження, що система створена заради самої системи.
Йдемо далі. А що Ви скажете про внесення даних в електронну систему охорони здоров’я? Скільки часу виділяється на одного пацієнта?
Я скажу, 20 хвилин… і це тільки в нашому закладі. Це ще не беруться до уваги норми прийому хворих. Враховуючи, що я лікар акушер-гінеколог, поговоримо саме про них. Днями постало питання: а скільки ж часу може витратити лікар акушер-гінеколог на прийомі на одну пацієнтку? І ось тут — найцікавіше. Не переключайтеся! На запитання відповіла Лідія Гавриленко, головний спеціаліст із соціальних питань Центрального комітету профспілки працівників охорони здоров’я України: «Для лікарів амбулаторно-поліклінічних закладів (підрозділів) охорони здоров’я розрахункові норми обслуговування були затверджені наказами МОЗ СРСР від 16 липня 1982 р. № 759, від 26 лютого 1981 р. № 210, від 23 вересня 1981 р. № 1000 та від 28 грудня 1982 р. № 1290 (Збірник штатних нормативів і типових штатів закладів охорони здоров’я під редакцією С. П. Бурєнкова, 1986 р.). До переліку наказів МОЗ України, які визнані такими, що не застосовуються на території України (наказ МОЗ України від 18 квітня 1996 р. № 81 зі змінами), зазначені накази не включені. З огляду на наведене та відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ, для лікарів амбулаторно-поліклінічних закладів (підрозділів) можуть застосовуватися норми навантаження, затверджені вищевказаними наказами МОЗ СРСР. Так, для лікарів акушерів-гінекологів, які працюють на амбулаторно-поліклінічному прийомі, передбачено п’ять відвідувань на одну годину роботи».
Тобто, у лікаря є 12 хвилин на пацієнта! А у разі профілактичного огляду, то за годину роботи має відбутися вісім відвідувань, а це — 7,5 хвилини на пацієнта!
Тепер давайте розглянемо детальніше, що лікар має встигнути зробити за цей час. Протягом цих хвилин лікарю потрібно опитати, оглянути пацієнта, призначити лікування, все це разом з рекомендаціями необхідно записати в карту і нарешті ввести дані до електронної системи охорони здоров’я з описом кожної здійсненої процедури чи діагностичного звіту та ще й із зазначенням початку-кінця періоду з датою та годинами всього, що ми зробили.
Проте, дані пацієнта ввести не так просто, тому що ми маємо створити епізод, далі план лікування, отримати код доступу від пацієнта, якщо пацієнт не забув телефон вдома чи декларація не створена на номер когось з родичів, що часто буває. Потім до плану необхідно додати перелік обстежень, а далі з переліку обстежень потрібно створити електронні направлення окремо на кожен аналіз чи послугу.
Щось забагато… Вам не здається? Інколи виникає відчуття, що ти програміст, а не лікар.
Але це ще не все. Якщо на профілактичному візиті гінеколог бере аналізи і виявиться, що їх результати в нормі, то на повторному візиті лікар не може створити епізод відвідування пацієнтки, так як він рахується помилковим і не оплачується. Тобто, з логіки НСЗУ виходить, що лікар нічого не зробив. Але ж він витратив час на консультування і роз’яснення! Чи ні?
З цього всього постає запитання — а чи, взагалі, в нашій країні буде враховуватися думка лікаря, чи ми будемо рабами кожної системи без права голосу?
Але ж і про пацієнтів давайте не будемо забувати. А вони більшість часу під час свого візиту змушені сидіти і дивитися в монітор комп’ютера разом з лікарем. Але ж це — живі люди, а не віртуальні! Вони теж потребують часу і якісної медичної допомоги. Вони приходять зі своїми проблемами, переживаннями і чекають, що їм буде приділено достатньо часу і надана якісна допомога!
Розповім про ще одну “цікавинку” для наших читачів. Минулого тижня від колеги – сімейного лікаря почула таку інформацію, що обурила. Сімейні лікарі зобов’язані вести прийом за двома медичними інформаційними системами, так як департамент Черкаської області не бачить інформації в загальній системі, бо в них немає доступу. Людей просто змушують робити подвійну роботу. Я від щирого серця співчуваю своїм колегам. Адже вони витрачають на прийом ще більше часу, ніж гінекологи, і це я вже не кажу про підготовку документів для подання на розгляд МСЕК.
Отже, висновок більше сумний, ніж веселий. Є над чим працювати, є що змінювати.
Для того, щоб відбувався діалог, потрібно, щоб нас почули, але для цього потрібно говорити. Давайте перестанемо сидіти і мовчати, а почнемо захищати майбутнє в медицині своє та наших пацієнтів. Невже в такий складний час ми складемо руки? Ми – всі ті, хто не виїхав, хто залишився допомагати і робити свою країну кращою та медицину в ній — кращою та доступнішою.
Мирного нам всім неба!
Маштепа Анастасія Миколаївна,
лікар акушер-гінеколог, лікар ультразвукової діагностики Черкаського міського пологового будинку «Центр матері та дитини»
Долучайтеся до MedReрorter у Telegram, WhatsApp та Facebook.
Залишити відповідь